Цікаві факти про Миколу Гоголя

Цікаві факти про Миколу Гоголя

Микола Васильович Гоголь (1809-1852) – відомий російський письменник українського походження, автор геніальної поеми «Мертві душі», повісті «Вій» та багатьох інших чудових творів. Існує безліч цікавих фактів з життя письменника, яке було однією великою таємницею. Містика, щось надприродне і нез’ясовне, буквально, супроводжували його на кожному кроці. І навіть смерть письменника лишила більше питань, ніж відповідей.

Обожнював рукоділля, кулінарію та мініатюрні видання

Видатний російський письменник з’явився на світ 20 березня 1809 року у невеликому селі Великі Сорочинці, Миргородського повіту в Полтавській губернії. Відомо, що родина майбутнього митця була багатодітною: батьки мали дванадцять дітей, а сам Гоголь був третім у сім’ї.З дитинства Микола Гоголь дуже любив рукоділля. За допомогою спиць він в’язав шарфи, кроїв і шив рідним сестрам різні наряди, шийні хустки, самостійно ткав пояси. Крім того, він був пристрасним шанувальником та цінителем мініатюрних видань.  Так, попри байдужість до математики, він придбав математичний довідник розміром 10х7 см. За характером письменник був вкрай боязким і замкнутим. Як тільки на порозі з’являлася незнайома людина, він одразу ж зникав. При цьому дуже любив друзів та близьких. Невпинно кликав їх у гості та пригощав стравами власного приготування – варениками та галушками. На десерт пропонував своє улюблені ласощі – козяче молоко з ромом, який жартома називав «гоголем-моголем». Часто на письмовому столі письменника лежали хлібні кульки. Він катав їх під час роботи і запевняв друзів у тому, що вони – справжні помічники у вирішенні неможливих завдань. За натхненням він звертався не тільки до них. Різні солодощі, і, особливо, захований у кишені цукор допомагали автору повісті «Ніч перед Різдвом» зловити «музу».

Був франтом

Молодий Гоголь обожнював модні новинки. Перед тим, як приїхати до Петербурга, цікавився, що носять місцеві франти, і був одним з перших випускників Ніжинського ліцею, хто переодягнувся у цивільне одразу, як тільки з’явилася така можливість. Гардероб Гоголя вражав розмаїттям та кольоровою гамою. За словами сестер, він любив тканини з перехідними відтінками, яскраві фарби та незвичайні фактури. У його шафі можна було знайти панталони, жилети та сюртуки найнезвичніших конфігурацій та відтінків.

Комплексував через власний ніс

Як писав художник Іван Айвазовський, Гоголь дійсно мав довгий ніс. Принаймні так вважали сучасники. Іван Тургєнєв писав, що ніс надавав фізіономії Миколи Гоголя щось хитре та лисяче. Схоже письменник також комплексував через цей уявний недолік, адже завжди просив художників, які писали його портрети, змінити форму носа на привабливішу.

Загадка повісті “Вій”

У 1835 році виходить дивовижний збірник «Миргород». Саме в цьому журналі вперше публікується знамените епічний твір «Тарас Бульба» та повість «Вій» – одне з найстрашніших і водночас надзвичайних і містичних творів Гоголя. Звідки запозичений його сюжет? На це питання російський письменник відповідав прямо: це народна легенда, яку він колись почув, записав і переказав слово в слово. З одного боку, не можна не вірити генієві. А з іншого – ні науковці, ні мовознавці так і не знайшли нічого подібного ані в народних легендах, ані в казках, ані в фольклорі. Залишається припускати, що головні герої твору – виключно плід фантазії великого містика.

Страждав від безлічі фобій

На жаль, ні життєлюбність, ні любов рідних і близьких, ні гумор не вберегли Миколу Гоголя від різноманітних страхів. Письменник страждав від тафофобії – страху бути похованим живцем, боявся грози, запаморочень і не приймав ліків, виписаних лікарями. Через страх запаморочень класик міг більшу частину ночі проводити на дивані – не лягаючи в ліжко. Під час піших прогулянок письменник завжди ходив по вулицях і алеях з лівого боку, нікому не пояснюючи причину такого рішення.

Таємнича смерть

В останні місяці свого життя Гоголь переживав важку душевну кризу. Письменника вразила смерть його близької знайомої, Катерини Михайлівни Хом’якової, яка раптово померла у віці 35 років. Класик кинув писати, більшу частину часу проводив за молитвами. Гоголем опанував страх смерті, знайомим письменник повідомляв, що чув голоси, які говорили йому, що він скоро помре. Перебуваючи у такому стані, вночі з 11 по 12 лютого Микола Васильович наказав своєму вірному слузі Семену відкрити засувки на печі й принести портфель. З нього він дістав в’язку зошитів, поклав їх в камін та підпалив. Так згорів другий том поеми «Мертві душі» – головний твір його життя. Наступного ранку письменник розкаявся у скоєному, і звинувачував у всьому лукавого, який змусив його зробити жахливий «злочин». З життя письменник пішов незабаром – 21 лютого 1852 року, “згорівши” буквально за кілька тижнів. Сьогодні, найімовірнішою причиною смерті митця називають помилку лікарів, а саме передозування ртуттю, яку призначали від кишкових розладів. Однак і досі існують чутки про самогубство письменника і навіть поховання його живцем.

Поділись з друзями: