Кожен день - нова притча

Зібралось декілька жабок і розговорились.

- Як шкода, що ми живемо в такому маленькому болоті. Ось добратись б до сусіднього болота, там значно краще! - проквакала одна жабка.

- А я чула, що в горах є чудове місце! Там велике чисте озеро, свіже повітря і немає цих хуліганів - хлопчаків, - мрійливо проквакала друга.

- А що вам з цього? - обізвалась велика стара жаба .- Все - одно вам туди ніколи не добратись!

- Чому не добратись? Ми жабки зможемо все! Правда, друзі?- сказала жабка-мрійниця і добавила:

- Давайте доведемо цій вредній жабі, що ми зможемо переїхати в гори!

- Так-так! Переїдемо в велике чисте озеро!- заквакали всі жабки на різні голоси.

І ось вони всі почали збиратись до переходу. А стара жаба розповідала всім мешканцям болота про «дурну задумку жабенят».

 Коли ж вони вирушили в дорогу, всі в один голос закричали:

- Куди ви, жабенята, це ж НЕМОЖЛИВО! Ви не дійдете до озера. Краще сидіти в своєму болоті!

Та вони не послухались, пішли далі. Через декілька днів багато з них вибились з сил і відмовились від своєї цілі. Вони повертались назад в рідне болото.

Всі, кого зустрічали вони на своєму нелегкому шляху, відмовляли їх від цієї бездумної ідеї. І так їх компанія ставала все менша та менша. І тільки одна жабка не звернула з вибраного шляху. Вона не повернулась в болото, а дійшла до гарного чистого озера і поселилась там.

 Чому саме вона досягнула мети? Може вона була сильніша за інших? Виявилось, що вона була просто ГЛУХА! Вона не чула, що це НЕМОЖЛИВО! Не чула, як її відмовляли, і тому легко добралась до своєї мети!

 « Щоб дійти до мети, треба, перш за все, йти». Оноре Бальзак.

Назад